Школа - це зовсім не страшно

(поради батькам майбутніх першокласників)

1. Поясніть дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота - дитсадочок, а для старших -  школа.

Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.

2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки "заражають" дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна пограти у "Школу". Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина - учнем, а потім поміняйтесь ролями.

3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.

4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі "шкільного" пластиліну динозаврика - не забороняйте їй.

5. Обов'язково постійно цікавтеся розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей, для цього відвідуйте всі заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з керівником і вчителями школи.

6. Щоденно цікавтеся навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідність, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням. 

 7. Обов' язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення кутків класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).     Що повинен знати школяр, ідучи до школи:     1. Домашню адресу адресу і телефон;     2. Місце праці батьків, їх посади;     3. Шлях від школи додому і назад;     4. Знати і виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці в школі;     5. Відкривати і закривати двері квартири;     6. Чітко відповідати на запитання дорослих;
8. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, посадою, терпінням і ласкою.
9. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у 6 років не закінчується. 

Скоро до школи. Яку дитину можна назвати готовою до навчання у школі?

Психологічна готовність до навчання у школі не полягає в умінні читати і писати. Дітям до школи читання і письмо у кращому разі не шкодять, цифри і літери сприймаються ними як чергова частинка навколишнього світу, і діти швидко втрачають до них інтерес. Надмірний обсяг інформації не розвиває взагалі нічого. 

А для чого ж школа, як не для того, щоб навчити малюка читати, писати, рахувати? Що він робитиме у першому класі? Нудьгуватиме? Розважатиметься? 

Заняття в різних гуртках із підготовки дитини до школи, звісно, розширює кругозір і загальну обізнаність, але тільки "сильних", здібних дітей. "Слабким" таке навчання до школи найчастіше шкодить, оскільки створює додаткове навантаження на нервову систему, яку діти цього віку витримувати не можуть. Крім того, якщо в дитини до 7 років сформувати неправильні навички читання або письма, її потім неймовірно важко буде перевчити!

 Головний пріорітет у питанні освіти дитини на етапі підготовки до школи, як і всього періоду дошкільного дитинства, має належати загальному розвитку дитини. Саме це заезпечує подальшу успішність навчання дитини у школі і означає, що педагоги дошкільних установ і батьки, діти яких ідуть у школу, повинні піклуватися про те, щоб у першокласників були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для здійснення принципово нової для них навчальної діяльності.

Серед головних складових поняття "готовність до школи" - розвиток допитливості й пізнавальної діяльності й пізнавальної активності, вміння самостійно і вирішувати прості розумові завдання. Головне в дошкільному навчанні - розвиток потенційної здатності дізнаватися нове, тому на етапі дошкільного дитинства  знання, вміння і навички розглядаються не як самоціль, а як засіб розумого розвитку. Їхній обсяг не повинен первищувати вікових можливостей дітей і дублювати шкільні навчальні програми.

Найважливіші показники рівня підготовки дитини до школи:

1. Добре розвинене мовлення;

2. Сприйняття;

3. Наочно - образне мислення, вміння:

- елементарно міркувати;

- порівнянювати предмети, знаходити відмінність і схожість;

- виокремлювати ціле і його частини;

- групувати предмети за його ознаками;

- робити прості висновки й узагальнення тощо.

Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з оточуючими, вмів підкорятися вимогам однолітків і дорослого, розуміти, що не все залежить від нього.

Важливо також, щоб дитина вміла керувати своїм тілом, добре рухалася і орієнтувалася в просторі, щоб у неї була розвинена дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи очей і рук.

Важливим компонентом готовності до школи є особистісна готовність і бажання дитини прийняли нову соціальну позицію школяра, бажання вчитися, позитивно сприймати образ школи. На жаль, часто батьки не надають належної уваги цього компоненту.

Змістовна складність зауваженої проблеми полягає у тому, що у багатьох дітей не складається об'єктивне уявлення про школу: воно або надто ідеалізується, неадекватно оптимістичне, або надто негативне: школа викликає побоювання (як щось чуже, тривожне, небезпечне).